Історія

Київ завжди був політичним центром могутньої держави Київська Русь-Україна, в якій приділялася особлива увага розвитку дипломатії, дипломатичним відносинам практично з усіма європейськими країнами. Історичні джерела фіксують, що вже за княгині Ольги у Києві мали свої постійні представництва Болгарія (в особі священика Григорія), Візантія, Німеччина (приїзд єпископа Адальберта). Жваві взаємини утримувалися за княжої доби також із Францією, Швецією, Норвегією, Польщею, Угорщиною та ін. країнами. Іноземні посланці, які приїжджали до Києва, завжди були оточені пильною увагою, користувалися значними привілеями та імунітетами, існував спеціальний ритуал прийняття зарубіжних дипломатів при княжому дворі.

За часів князя Володимира Хрестителя, коли місто розташовувалося на десятигектарній площі, існували головні, так звані Київські ворота, через які всі почесні гості — дипломатичні посланці урочисто до нього в’їжджали. До речі, їхні фундаменти розкопані й позначені червоним кварцитом біля перетину Володимирської та Великої Житомирської вулиць, як виняткова історична пам’ятка. Пізніше нащадки рівноапостольського великого князя, розширюючи межі міста, збільшували й кількість воріт.

При князі Ярославі Мудрому Київ уже займав площу 72 га. З’явилося й кілька нових в’їздів у місто, зокрема Жидівські ворота, розташовані в районі теперішньої Львівської площі, і до яких тяглися шляхи із заходу держави; Лядські, розташовані на сході міста (рештки їх можна побачити у підземному переході на Майдані Незалежності). Основними ж були Золоті ворота, через які в’їжджали до Києва дипломатичні місії.

До київських пагорбів стелилися дороги не тільки купців з Аравії, Китаю і Персії, Німеччини й Італії, а й дипломатів. Вони привозили до рідних країв не лише захоплення гостинністю русичів, неповторними виробами їхніх майстрів — кованими витворами із золота і срібла, зброєю, медом, хутром, але й інформацію про могутність Києва, його політичну активність, впливовість на тогочасні міждержавні події.

За великого князя Ярослава Мудрого політичні і військово-політичні зв’язки налагоджуються з Німеччиною, Угорщиною, Францією, Норвегією, Швецією, Польщею. Не тільки Ярослав прагнув політичних контактів з цими державами, а й західноєвропейські правителі шукали способів, налагодити відносини з Києвом, зокрема, через шлюби з дочками і синами великих київських князів. Усе це свідчить про стабільне політичне становище Київської держави та її столиці Києва в XI ст.

Минули століття… Нині в Україні представляють свої держави 77 посольства, діють 21 представництв міжнародних організацій, 21 генеральне консульство, значна кількість іноземних фірм. Отож не дивно у Києві щодень бачити герби і прапори інших держав. Як господарі ми щиро дбаємо про те, щоб Україна сприймалася як гостинна доброзичлива держава. Тому з такою увагою піклуємося про дипломатичні місії та представництва, прагнемо, щоб життя дипломатів у Києві відповідало світовим стандартам, було цікавим і змістовним.

29 квітня 1992 р. згідно з розпорядженням Представника Президента у Києві було створено Генеральну дирекцію з обслуговування іноземних представництв (ГДІП), головне завдання якої полягло в облаштуванні та забезпеченні належних умов для діяльності дипломатичного корпусу, консульських установ іноземних держав і представників міжнародних організацій в Україні. Цю роботу довелося починати фактично з чистої сторінки.

Понад 100 країн світу майже водночас визнали суверенітет України. Майже одразу було ухвалено рішення про обмін посольствами. Кабінет Міністрів України, Міністерство закордонних справ, Київська міська рада при активній співучасті ГДІП провели колосальну роботу і знайшли можливості для того, щоб облаштувати в столиці України іноземні посольства і представництва. І якщо на початку своєї діяльності більшість з них розміщувалась у пристосованих приміщеннях чи навіть у готелях, зараз майже всі іноземні представництва працюють у комфортних умовах, перебравшись до окремих будівель, що здебільшого є архітектурними пам’ятками, або у побудованих спеціальних комплексах дипломатичного призначення.

Значно поліпшився й дипломатичний сервіс, організація відпочинку та дозвілля дипломатів. Генеральна дирекція поставила перед собою обширний комплекс завдань: добір приміщень, земельних ділянок для будівництва, здійснення функцій замовника щодо будівництва або реконструкції існуючих споруд, надання допомоги іноземним громадянам у пошуку приміщень для постійного проживання чи під офіси, обговоренні юридичних аспектів функціонування дипломатичних представництв.

До складу ГДІП входять чотири дирекції та філія у Ялті, створені за основними напрямами діяльності: — «Рембудексплуатація» — капітальне будівництво та реконструкція об’єктів ГДІП, профілактичний ремонт помешкань диппредставництв та технічний нагляд за ними;- «Інпредкадри» — кадрове забезпечення представництв; — «Дипсервіс» — організація дозвілля, лікування, оздоровлення та побутового обслуговування; — «Автоцентр» — обслуговування автотранспорту.

Головний принцип роботи ГДІП — якісне та ефективне обслуговування клієнтів, комплексне і високопрофесійне вирішення всіх питань. Спілкування з іноземними дипломатами переконує у постійному їхньому інтересі до нашої країни, її культури та духовності.