У вівторок, 16 вересня 2025 року, Інститут світової політики спільно з громадськими організаціями «Український центр миробудівництва» та «Інститут демократизації та розвитку» за організаційного сприяння Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» у приміщенні Медіацентру ДП «ГДІП» провів круглий стіл на тему «Парламентські вибори в Республіці Молдова — український контекст…».

До участі в заході прилучилися представники іноземного та вітчизняного дипломатичного корпусу, українських ЗМІ, закладів вищої освіти й експертного середовища.

Захід модерував директор Інституту світової політики Євген Магда. У вступному слові він актуалізував тему круглого столу та наголосив на значенні майбутніх парламентських виборів у Молдові для розвитку подальших двосторонніх відносин з Україною:

«Парламентські вибори у Республіці Молдова стануть, можливо, однією з головних подій у нашому регіоні восени цього року, зокрема, будуть надзвичайно вагомими для України. Україна та Молдова мають понад 1200 кілометрів спільного кордону, обидві країни сьогодні є претендентами на вступ до Європейського Союзу. Також актуальним є інтерес агресивної росії та спроби здійснення її впливу на перебіг політичного процесу в Республіці Молдова. Сьогодні ми зібрали фахових експертів, які представлять громадськості свої думки на цю тему».

Спікерами круглого столу були Надзвичайний і Повноважний Посол Молдови в Україні Валеріу Ківерь; Посол з особливих доручень МЗС, відповідальний за придністровське врегулювання, Марко Шевченко; народний депутат України, перший заступник голови Комітету ВРУ з питань інтеграції України до Європейського Союзу Вадим Галайчук; заступник голови Комітету ВРУ з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Арсеній Пушкаренко; політична аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Маріанна Присяжнюк; головний редактор «Karadeniz Press», журналіст «TVR Moldova» Міхай Ісак; голова Інституту демократизації та розвитку Дмитро Сав’юк; голова Національного конгресу українців Молдови Дмитро Лекарцев; президент громадської організації «Ліберально-демократична ліга України» Артур Харитонов; кандидат політичних наук, член-кореспондент Української академії геополітики та геостратегії Станіслав Желіховський.

У своєму виступі Надзвичайний і Повноважний Посол Молдови в Україні Валеріу Ківерь зазначив:

«На жаль, підсумовуючи результати виборів минулої осені, національні інституції та громадянське суспільство [Молдови] зрозуміли й довели, що Росія безпрецедентно втручалася у виборчий процес. Наче вірус, який поширюється повсюди й шукає вразливі місця. Передусім за допомогою грошей і для інсценованих протестів, і для прямого підкупу виборців. За офіційними даними, національна поліція виявила, що торік, прямо перед виборами, один російський банк відкрив понад 138 тисяч рахунків на ім’я громадян Молдови, а прикордонна служба за один день вилучила понад мільйон євро готівкою, які були контрабандно ввезені через аеропорт Кишинева з єдиною метою — фінансування незаконних кампаній проти уряду. […] 2025 року ці спроби стали ще масштабнішими: за оцінками, Росія виділила щонайменше 100 мільйонів євро на операції впливу в нашій країні».

Пан Посол наголосив, що цьогорічні парламентські вибори в Молдові відбуватимуться в умовах безпрецедентного зовнішнього тиску. За його словами, серед методів російського впливу масові фінансові вливання, використання криптовалют і телеграм-платежів для підкупу, а також поширення дезінформації за допомогою бот-мереж і штучного інтелекту. Він підкреслив, що соціальна шкода від цього впливу особливо небезпечна в умовах «епохи постправди», коли будь-яка інформація може зруйнувати здатність людей мати чітку позицію. Пан Ківерь також наголосив:

«Стабільна Молдова підтримуватиме Україну ще сильніше, ніж ми робимо це зараз».

Крім того, він звернув увагу на важливу роль української громади Молдови, яка становить приблизно 6,5% населення й може відіграти важливу роль у майбутньому держави.

Посол з особливих доручень МЗС, відповідальний за придністровське врегулювання, Марко Шевченко наголосив, що в інтересах України мати на західному кордоні дружню державу. Це важливо не лише для нашого євроінтеграційного поступу, а й для розвитку економічної співпраці, транспортних і логістичних маршрутів. Від цього залежить і доля багатьох українців, які через російську агресію були змушені шукати прихистку в Молдові. Водночас у самій Молдові не зникає політична напруга: значна частина місцевих політичних сил і надалі тяжіє до ідеї відновлення партнерських відносин із росією:

«Україна зацікавлена, щоб Молдова залишалася нашим другом, а спільний рух до європейської інтеграції був незмінним. […] Від цих виборів залежатиме, чи Україна матиме з Молдовою партнерські відносини й надалі, чи ми муситимемо розглядати варіанти гарантування нашої національної безпеки, якщо до влади в Молдові прийдуть сили, які надають перевагу дружити з Російською Федерацією».

Під час заходу відбулося обговорення актуальної ситуації, пов’язаної зі спробами керівництва росії всупереч нормам міжнародного права втрутитися в парламентські вибори в Республіці Молдова, заплановані на 28 вересня 2025 року. У межах круглого столу учасники обговорили досвід протидії російській пропаганді й інформаційним загрозам у виборчий період, питання викриття маніпуляцій, спрямованих на молдовську діаспору, а також фокусування кремля на закордонних виборцях, які свого часу відіграли вирішальну роль у перемозі Маї Санду на президентських виборах.

Про партнерство, спільний шлях Молдови та України до євроінтеграції, а також активний діалог між урядами держав щодо протидії російській дезінформації напередодні парламентських виборів у Молдові говорив народний депутат України, перший заступник голови Комітету ВРУ з питань інтеграції України до Європейського Союзу Вадим Галайчук:

«З погляду нашого спільного руху до євроінтеграції, ми дуже багато зробили, щоб цей процес був швидким і успішним як для нас, так і для Молдови. Ми пам’ятаємо, як це розпочалося у лютому 2022 року і як упродовж 3 років ми були пов’язані, зокрема, формально наші спільні зустрічі відбувалися в Кишиневі, Києві, Брюсселі, і ми завжди підтримували одне одного, щоб ця синхронізація була ефективною і доцільною. […] У Верховній Раді України і Парламенті Молдови чудово розуміють можливі наслідки проросійських впливів. Ми регулярно зустрічаємося, проводимо спільні заходи та плідно працюємо з нашими партнерами в ЄС, США та з інших держав щодо того, чому російські наративи неправдиві і шкідливі, а також як Молдова має формувати свою політику стосовно Кремля. Сьогодні ми маємо однакове бачення цієї проблеми, й парламенти та інші урядові структури активно співпрацюють для її розв’язання. Тому багато уваги надано тому, як формується суспільна думка, як допомогти молдовським колегам у боротьбі проти гібридної інформаційної атаки, дуже інтенсивної, адже Росія останнім часом працювала саме в цьому напрямі. Одним із пріоритетних завдань є якраз боротьба проти російського наративу, що Молдова формує дуже дружню до Росії політику і владу або що Молдова повторює шлях України».

Під час свого виступу заступник голови Комітету ВРУ з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Арсеній Пушкаренко фахово оцінив ризики для України у випадку перемоги проросійських сил на парламентських виборах у Республіці Молдова:

«У разі можливого повторення грузинського сценарію будуть винні самі молдовани саме через відсутність належного системного політичного реагування на ті виклики, які сьогодні стоять перед молдовською владою. Росія є нашим спільним ворогом і викликом. У такому разі відсутність системної роботи, зокрема з етнічними групами країни, при наявності необхідних інструментів, а також з урахуванням подій в Україні, постає реальною загрозою, яка матиме свої наслідки. Зрозуміло, що для України сьогодні ще понад тисячу кілометрів лінії кордону [з державою], де може бути недружній режим, — це великі ризики і навантаження, тому, звісно, ми як парламентарі та експерти, не порушуючи суверенітет іншої держави, намагаємося втримати ситуацію. Хоча передусім це завдання тих, хто сьогодні при владі. Я сподіваюся, що європейський вибір буде утверджений, але мені дивно, що ті проросійські сили, які фінансує Москва, працюють з регіонами Молдови та з різними групами населення, а проєвропейські — ні. Але, на жаль, коли рівень життя не дуже високий, люди піддаються пропаганді».

Політична аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Маріанна Присяжнюк у своїй доповіді зосередила увагу на методологічних проблемах, зокрема стосовно сприйняття Республіки Молдова:

«Якщо ми Молдову розглядаємо як пострадянський простір, ми й себе так інтерпретуємо, а це виключає значну частину політичного, інформаційного простору, громадянського суспільства та іншої низки впливів, які циркулюють у Молдові: як у російськомовному середовищі, так і румуномовному. […] З іншого боку, досвід України й Молдови, а надто після 2022 року, підтверджує дружність зовнішньої політики до України й регіону».

Пані Присяжнюк також додала, що в контексті майбутніх виборів у Молдові важливим чинником змін є формування нової еліти, яка здатна протистояти своїм попередникам та усталеним кліше.

Головний редактор «Karadeniz Press», журналіст «TVR Moldova» Міхай Ісак під час свого виступу зауважив:

«Православна церква Молдови, що підпорядковується Московському патріархату, перетворила сотні телеграм-каналів, вайбер-чатів і тікток-акаунтів на майданчики для поширення проросійської пропаганди. Ми бачимо, як молдовські церкви за кордоном стають інструментом російського впливу, виправдовуючи агресію проти України та агітуючи проти європейських цінностей».

Статистичними даними щодо української діаспори у Республіці Молдова, а також дослідженням причин, що впливають на її інтенсивне скорочення, поділився у своїй доповіді голова Інституту демократизації та розвитку Дмитро Сав’юк:

«Аналіз етнічного складу населення в Республіці Молдова свідчить, що станом на сьогодні чисельність українців більша, ніж інших національних меншин, які проживають на території країни. Вони становлять найбільшу етнічну групу після титульної нації. Згідно з відкритими статистичними даними, на момент проголошення незалежності Молдови там мешкало понад 600 тисяч українців, що становило понад 10 відсотків населення новоутвореної держави. Однак з того часу динаміка статистичних показників демонструє негативну тенденцію скорочення кількості українського населення Молдови. […] Сьогодні є очевидним факт зменшення кількості українців у Молдові: за 24 роки більш ніж у п’ять разів. Звісно, що таку тенденцію можна пов’язати з природними процесами зменшення населення в країні, де численність впала. Однак у цьому випадку варто звернути увагу на кількість населення, яке вважає своєю рідною мовою російську. Водночас відсоток етнічних росіян зменшився, а кількість російськомовного населення зросла. Отже, можна зробити висновок про тенденцію до русифікації українців у Республіці Молдова. Аналізуючи причини такої ситуації, ми вважаємо це одним із проявів потужного російського впливу в Молдові, а надто серед національних меншин. Українців у Молдові постійно звинувачують у проросійськості, адже вони живуть у проросійському інформаційному середовищі, що впливає на них. Також це пов’язано з тим, що роботу з українцями в Молдові ігнорували й Кишинів, і Київ, а москва активно працювала в цьому середовищі ще з часів розвалу Радянського Союзу. […] Щоб змінити цю ситуацію, необхідно здійснювати планову й активну роботу з українською громадою Молдови як молдовській, так і українській владі разом. Головним напрямом роботи слід обирати вектор збереження ідентичності й виправлення ситуації з інформаційним впливом».

Безпрецедентне втручання росії та загрозу впливів проросійських сил на населення Молдови в контексті виборів підтвердив у своєму виступі голова Національного конгресу українців Молдови Дмитро Лекарцев:

«Для майбутнього держави цьогорічні вибори є вирішальними, від результатів яких залежить: чи Молдова продовжить свій рух у ЄС, чи Росія зможе заблокувати цей процес. Втручання Росії безпрецедентне, із застосуванням різних способів: підкупів виборців, щоденних масштабних кампаній з дезінформації, спроб дестабілізувати ситуацію в країні через різні групи людей, зокрема й тих, які перебувають у тюрмах, а також через роботу з національними меншинами. На жаль, Росія намагається використовувати українців для досягнення своїх цілей. Відбувається спрямована русифікація українського населення Молдови. Це ще один прояв глобальної політики Росії зі знищення українців, зокрема й у Молдові». Пан Лекарцев також акцентував на необхідних діях для нарощення потужності проактивних сил, здатних чинити опір російській пропаганді: «З українським населенням можливо працювати лише через цілеспрямовану політику Кишинева та Києва — підтримку активних сил у громаді, плідну роботу з місцевими лідерами думок, формування ефективної національної політики в Молдові, яка підвищить статус української мови та поверне її в публічний простір, і, безсумнівно, активнішу присутність в інформаційному полі Молдови й роботу з місцевими українцями. Нам бракує стейкхолдерів або тих людей, які представляли б українську меншину на високих посадах у Парламенті та Уряді, щоб це питання перейшло на абсолютно новий рівень».

Президент громадської організації «Ліберально-демократична ліга України» Артур Харитонов у своєму виступі зосередився на стратегічному баченні ролі України в регіоні та її відносинах із сусідами, зокрема й Молдовою. Він наголосив, що головні виклики пов’язані не лише з агресивною політикою росії, а й з тим, наскільки сама Україна готова підтримувати партнерів, інвестувати в розвиток сусідніх держав і ділитися демократичними практиками:

«Ми маємо двох сусідів з різними контекстами, але обидва важливі для нашої національної безпеки — це Молдова і Білорусь. Очевидно, Молдова — максимально оптимістичний партнер, але ми повинні вибудовувати стратегічну візію наших дій. Проблема не в сусідах, а в нас самих: що ми зробили для того, щоб Молдова почувалася стійкою перед зовнішніми викликами. І очевидно, що ми недопрацювали». Особливу увагу пан Харитонов приділив питанням зовнішнього втручання у вибори в Молдові, зокрема, впливу проросійських сил, а також підкреслив важливу роль молоді у розвитку взаємодії між Україною та Молдовою: «Щодо зовнішнього втручання у вибори в Молдові, то тут питання ширше. Служби різних країн давно попереджають: автократії єднаються, втручаючись у виборчі процеси та використовуючи різні технології. Ми можемо спостерігати навіть втручання КНДР через російські інформаційні мережі. Коли ж проросійські сили потрапляють у парламент, їм потрібні гроші для розвороту: спершу — проти НАТО, щоб уникнути українського сценарію, а згодом — від європейської інтеграції. У цьому контексті важливою є роль молоді як рушійної сили багатьох процесів. Дуже хотілося б, щоб українська молодь була ліпше залучена до взаємодії з молдовською, щоб вони обмінювалися практиками. Нам є чим пишатися після Революції гідності й на демократичному шляху, і цим важливо ділитися».

«Парламентські вибори у Республіці Молдова відбуваються в контексті дуже складної безпекової і політичної ситуації в регіоні, і для ЄС ця країна вже давно не є далеким сусідом. Наші європейські партнери розглядають Молдову як майбутнього члена європейської спільноти, і це дуже важливо розуміти, а отже, однозначно можна говорити про те, що майбутні вибори є своєрідним рубіконом для Молдови, її чинної влади та вочевидь рубіконом для всіх нас»,

— зазначив кандидат політичних наук, член-кореспондент Української академії геополітики та геостратегії Станіслав Желіховський, а також коротко схарактеризував геополітичні амбіції російської федерації. Експерт також зауважив багатовимірність європейської підтримки Молдови: «Європа сьогодні демонструє широкий спектр підтримки від макрофінансової допомоги до програм енергетичної безпеки й оборонного зміцнення. Україна також зробить усе можливе, щоби підтримати на Молдову на шляху європейської інтеграції».

Після виступів експертів відбулася жвава дискусія, до якої доєдналися гості в залі.

Запис заходу можна переглянути за покликанням: https://youtu.be/DyFDzlJbiug?si=VocbGDIiXZ1-Xig1

Авторка матеріалу: Юлія Матковська, журналістка дирекції «Медіацентр» ДП «ГДІП»