У п’ятницю, 28 березня 2025 року, Інститут зовнішньополітичних досліджень і Центр стратегічних досліджень за організаційного сприяння ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» провели круглий стіл на тему: «Східний щит Європи без НАТО, США та України: ймовірні моделі європейської безпеки». До заходу прилучились представники дипломатичних місій, зокрема Тимчасовий повірений у справах Латвії Крістапс Пурмаліс та Амбасадорка Фінляндії Тар’я Фернандес, а також співробітники посольств Грузії, Індонезії, Іраку, Литви, США та Представництва НАТО.

Модерував захід директор Інституту зовнішньополітичних досліджень, доктор політичних наук, професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, капітан 1-го рангу Григорій Перепелиця.

У вступному слові пан Перепелиця обґрунтував проблематику питань, які було винесено на обговорення, акцентував увагу на прагненні росії за підтримки США глобально змінити світовий порядок, а також на викликах, що постали перед європейським світом:

«Тему сьогоднішнього круглого столу було сформовано на тлі того, що Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск представив оборонний проєкт “Східний щит”, який передбачає створення оборонного консорціуму на лініях кордону з рф, починаючи від Балтійського моря вздовж кордону білорусі, росії, а також через Україну без залучення України. Втім, ситуація є складнішою. Поки що ми спостерігаємо відсутність єдності в європейській спільноті. Сьогодні ми вирішили загалом спрогнозувати перспективи розвитку європейської безпеки. Ця безпека лишається невизначеною, тому що кооперативна безпека в Європі, яка існувала після завершення холодної війни, повністю зруйнована. На ситуацію впливає російсько-українська війна, що вже перетворилася на глобальну; і очевидно, що коли виникають війни такого масштабу, відбувається глобальний перерозподіл сфер впливу у світі. Ми бачимо, що і США, і рф намагаються досягнути домовленостей, щоб укласти глобальну геополітичну угоду. Тому переговори між Україною та росією про мир — це лише частина тих глобальних планів, які розробляють США і рф».

За круглим столом зібралися: голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко; заступник Міністра оборони України (2022–2023 рр.), аташе з питань оборони України у США (2015–2018 рр.), генерал-майор запасу ЗСУ Володимир Гаврилов; директор воєнних програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський; доцент кафедри міжнародних відносин та стратегічних студій Київського авіаційного інституту Єгор Брайлян; військовий експерт, підполковник британської армії (у відставці) Ґлен Ґрант (онлайн).

Під час свого виступу Володимир Гаврилов зазначив, що для організації європейської міжнародної безпеки Україна є архіважливою, адже саме вона визначає рівень цієї безпеки завдяки своєму досвіду у веденні технологічних війн:

«Це єдина країна, яка спромоглася стримувати величезну, але паперову імперію путіна. Україна навчилася воювати по-іншому: не з погляду мотивації, а з погляду застосування нових технологій у веденні війни без побудови неефективних стратегій і планів, що існували колись. Вже не кількість людей, не обладнання визначає, хто є сильним на полі бою, а те, наскільки ти є ініціативним, креативним, розумним, динамічним, які технології можеш застосувати на відміну від старих підходів у війні. Сьогодні українська армія транслює іншим державам, як можна з мінімальним ресурсом і великою енергією воювати креативно та стримувати будь-кого. Тому ми неминуче будемо в системі європейської безпеки».

Зі свого боку, Микола Сунгуровський охарактеризував можливі вектори розвитку відносин між США та рф з урахуванням амбіцій їхніх лідерів і зауважив, що архітектура міжнародної безпеки має формуватися з усвідомленням усіх можливих загроз та правильним розподілом ресурсів для їх подолання:

«Якщо ми говоримо про архітектуру європейської безпеки, то вона залежить від того, наскільки широким є аналіз загроз — не лише з боку росії, а загалом. Будь-яка загроза має географічне розташування, конкретне джерело, способи реалізації. Лише в такій системі координат треба розглядати загрози, інакше просто розпорошуються увага та зусилля. Для Європейського Союзу загроза є не лише від рф, а й від Середземномор’я, Північної Африки, Ісламської держави, а також клімату, пандемій тощо. Тобто таких загроз багато. Побудова архітектури безпеки має залежати від трьох основних елементів: географічного розташування, джерел загрози та ресурсів. Залежно від контексту, архітектурою безпеки може бути загальноєвропейська система з поділом на головні напрями, а можуть бути субрегіональні союзи на цих напрямах. Від розв’язання цих комплексних питань залежатиме як форма архітектури міжнародної безпеки, так і місце України в ній».

Про недосконалість чинних міжнародних організацій як гарантів міжнародної безпеки, основні засади формування архітектури безпеки, роль диктаторів і створення парадигми відповідальності за злочини проти людства говорив Павло Жовніренко:

«Будь-яка нова модель європейської безпеки, де немає України, не спрацює на безпеку і не відповідає національним інтересам України. На зміну ООН, яка намагалась об’єднати всі держави, має прийти нова організація — Об’єднання Виключних Країн зі сталою демократією, тих, хто хоче такою країною стати. Запорукою та ефективністю такого альянсу будуть: статутне положення, ідентичне статті 5 Північноатлантичного договору, проста і швидка процедура розслідування злочину і винесення вироку злочинцеві при владі, невідворотність покарання через негайне підключення збройних сил і спецслужб усіх країн-членів для забезпечення виконання вироку».

У своїй доповіді Єгор Брайлян розкрив питання доцільності створення міжнародних альянсів задля формування архітектури безпеки на прикладі зовнішньої політики Великої Британії та додав, що Україна має бути активною в розбудові нової системи безпеки:

«Ми маємо виступати з конкретними пропозиціями, тому що без України неможливе майбутнє безпеки Європи, та і майбутнє загалом. Тож якщо країни Заходу, зокрема й Велика Британія, готові підтримувати свободу морської навігації і низку інших питань, без яких неможлива міжнародна безпека, то їм варто дослухатися до того, що каже Україна. Нинішня війна є технологічною, і ми зможемо перемогти росію лише за умови, що матимемо кращі новітні технології».

На думку Ґлена Ґранта, важливими складниками для побудови міцних відносин між країнами, що здатні сформувати архітектуру міжнародної безпеки, є довіра, боротьба з корупцією, а також технологічний прогрес. Під час свого виступу експерт запевнив у сталій підтримці України з боку Великої Британії та зазначив, що сьогодні міжнародна безпека неможлива без участі в її організації України:

«Україна має бути в центрі будь-якої архітектури безпеки, інакше ми втратимо час».

У межах заходу спікери висвітлили низку концептуальних питань, надавши фахову оцінку сучасній геополітичній ситуації, в якій перебуває Україна: вивчення уроків Першої та Другої світових воєн для уникнення Третьої; сучасний геополітичний контекст змін у Центрально-Східній Європі: «прощавай НАТО». А що замість нього; яке майбутнє очікує ЄС наодинці з російською та китайською загрозами; Європа перед викликом російсько-американського тандему: назад до «Ялти 2»; майбутні моделі європейської безпеки в разі кардинальної зміни світового порядку: створення Європейської армії замість НАТО / Європейський оборонний союз за умови перебування України поза його межами в буферній чи сірій зоні в нейтральному та ядерному статусах / створення «Східного щита Європи» замість НАТО без участі України / формування Балто-Чорноморського британсько-українського альянсу.

До активної дискусії доєдналися науковці, викладачі та студенти університетів, а також дипломати.

Запис заходу можна переглянути за покликанням: https://www.youtube.com/watch?v=i01eJNOV_nY&ab_channel=GDIPMediaCenter