У середу, 26 серпня 2026 року, у Медіацентрі ДП «ГДІП» відбувся круглий стіл «Виклики для ОПК України у 2026–2027 роках в умовах Третьої світової війни», який організували Інститут зовнішньополітичних досліджень і Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння за організаційного сприяння ГДІП.
До обговорення прилучилися представники іноземного дипломатичного корпусу, оборонного сектору, експертного й академічного середовищ. Модерував дискусію директор Інституту зовнішньополітичних досліджень, професор, доктор політичних наук Григорій Перепелиця. Серед спікерів — Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння; Анатолій Клочко, бригадний генерал, заступник Міністра оборони України (2024–2026 рр.); Олександр Хара, директор Центру оборонних стратегій; Петро Олещук, викладач кафедри політичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор політичних наук, український політолог; та Ярослав Філімонов, очільник компанії «Kvertus».
Учасники обговорили спроможність українського ОПК відповідати потребам фронту у 2026–2027 роках, розвиток оборонних технологій, технологічну конкурентоспроможність українського озброєння та посилення оборонного потенціалу держави. Окрему увагу надали військово-технічній співпраці, міжнародним технологічним партнерствам і ролі України у формуванні майбутньої архітектури європейської безпеки.
У своєму виступі Анатолій Клочко зосередився на розвитку української ракетної програми та її основних напрямах — від балістичних ракет і засобів ППО до керованих авіаційних бомб та радіолокаційних систем. За його словами, «ракетна програма України ще ніколи не набирала таких обертів, як зараз», а зміни, закладені у 2024–2026 роках, підкріплені не лише рішеннями, а й фінансуванням. Водночас він наголосив, що головним викликом залишається перехід від одиничних зразків до серійного виробництва.
Зі свого боку Олександр Хара окреслив основні проблемні точки галузі: фінансування, кадровий потенціал, залежність від окремих компонентів, дефіцит порохів і нітросполук, вразливість виробництв і короткий горизонт державних контрактів. Окрім цього, пан Олександр наголосив на важливості поглиблення спільного виробництва озброєнь із партнерами: «Взаємозалежність надійніша за письмові гарантії. Очевидно, що ми не станемо членом НАТО найближчим часом, хоча ми маємо залишати це своєю ціллю. А от те, що ми спільно вироблятимемо критично важливі види озброєння та техніки, стане гарантією того, що Україна буде частиною цієї архітектури безпеки. І не лише як щит або якийсь підрозділ за стіною Європейського Союзу та НАТО».
Водночас Валентин Бадрак висловив думку, що вступ до НАТО більше не можна розглядати як пріоритет для України, і акцентував на пошуку нових форматів безпекової співпраці та розвитку спільних оборонних виробництв: «Нам зараз не потрібно вже намагатися стати членом НАТО, адже зараз це надто слабкий блок», — сказав він, назвавши перспективною альтернативою Об’єднані експедиційні сили. Пан Валентин навів приклади спільних розробок українських компаній із закордонними партнерами — від головок самонаведення ракет до боєприпасів, а також закликав європейські країни пришвидшити спільне виробництво зенітних, ракетних і артилерійських систем, зокрема далекобійної артилерії на прямопотокових двигунах. Завершуючи виступ, експерт підкреслив: «Ця війна вже спільна справа. Європа не встоїть, якщо не встоїть Україна».
Свої оцінки щодо розвитку ОПК у ширшому міжнародному та безпековому контекстах представив Петро Олещук. На його думку, поки держави Заходу намагалися керувати ескалацією, обмежуючи типи й обсяги озброєнь для України, росія та її союзники діяли інакше: «Поки Захід управляв ескалацією чи вважав, що управляє ескалацією, інша сторона цього не робила. Натомість вона відверто претендувала на перемогу». Пан Олещук наголосив, що антидемократичний табір сприймає обережність Заходу як слабкість, яка лише сприяє подальшій ескалації, і наголосив на зростанні уваги європейських медіа до теми можливого поширення війни на країни НАТО.
Технологічний складник сучасної війни у своїй доповіді окреслив Ярослав Філімонов. Він наголосив, що стрімка зміна характеру бойових дій вимагає від оборонної промисловості не лише збільшення обсягів виробництва, а й постійного пришвидшення розроблення й оновлення технологічних рішень: «Сучасна війна перетворила технологічну перевагу на постійний процес. Оборонно-промисловий комплекс має не просто виробляти більше. Він повинен швидше розробляти, інтегрувати й оновлювати рішення».
Після виступів експертів відбулася жвава дискусія, до якої прилучилися науковці, експерти та представники дипломатичного корпусу.
