У п’ятницю, 30 січня 2026 року, у Будинку кіно відбувся показ художнього фільму «Вічник. Сповідь на перевалі духу» — кінематографічної адаптації однойменного бестселера Мирослава Дочинця, лауреата Шевченківської премії, письменника, філософа та журналіста. Роман написаний на основі унікальних щоденників карпатського мольфара Андрія Ворона.

Подію організувало ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» за сприяння Національної спілки кінематографістів України.

До заходу прилучилися представники іноземного дипломатичного корпусу: голови місій Австрії, Алжиру, Іраку, Канади, Киргизстану, Лівії, Палестини, Сербії, почесні консули Ісландії, Чорногорії (в м. Харкові), співробітники посольств Австрії, Алжиру, Вірменії, Іраку, Киргизстану, Литви, Молдови, Пакистану, Палестини, Угорщини, Швеції в Україні, представники Міністерства закордонних справ України, Міністерства культури України, члени творчої команди фільму, партнери ДП «ГДІП» і поціновувачі українського кінематографа.

«Вічник. Сповідь на перевалі духу» — історія про Андрія Ворона, 104-річного карпатського мудреця, який пережив події, що змінювали нації та змішували народи. У фільмі порушено надзвичайно важливі для українського суспільства теми: вибору, що кидає виклик моральним засадам; самотності як ціни переконань; незламності духу в боротьбі за свободу. «Вічник…» — це глибоко символічна стрічка, яку створила компанія «Constant Production», перший український фільм, записаний у форматі об’ємного звучання «Dolby Atmos», де головним саундтреком стала «Мелодія» Мирослава Скорика у виконанні Національного президентського оркестру.

Вітальними промовами кіновечір відкрили генеральний директор ДП «ГДІП» Павло Кривонос, голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Борденюк, продюсер фільму «Вічник. Сповідь на перевалі духу» Андрій Шелюг.

Павло Кривонос привітав гостей заходу та подякував кожному, хто підтримує такі важливі мистецькі події, а також від імені ДП «ГДІП» вручив пам’ятний подарунок Сергієві Борденюку:

«Я хотів би від нашої громади подарувати панові Сергію фірмовий стяг нашого підприємства на знак нашої співпраці».

Зі свого боку Сергій Борденюк також висловив вдячність директору ГДІП за багаторічне партнерство й системне сприяння розвитку національного кіно та вручив подяку. Пан Борденюк додав, що сьогоднішня мистецька подія — це «свідчення стійкості, опору, незламності нашого народу й тих країн, які підтримують демократичний поступ України».

У вітальному слові один із продюсерів кінокартини Андрій Шелюг детально розповів про історичне тло екранізації, ідейний посил, режисерську роботу над картиною, технічну унікальність звучання твору, а також прем’єру фільму в Україні та світі:

«Для нас велика честь подарувати вам можливість переглянути нашу працю, спільна робота над якою тривала понад 12 років. Цей фільм створено на тлі реальних подій, які у своїй книзі висвітлив наш видатний письменник, український філософ, журналіст, мислитель Мирослав Дочинець. У центрі твору — історична постать Андрій Ворон, який пройшов крізь шалені випробування, зберіг свою гідність, обличчя, честь і залишився людиною. І саме це глядачам хотів сказати режисер Іван Ніколайчук. Стрічка сповнена власного режисерського бачення, що дещо відмінне від роману сюжетною лінією, але загалом під час перегляду ви зможете відчути дух твору автора. У стрічці режисер надав дуже велику увагу символам, візуальним метафорам, прихованим сенсам. Важливо також зазначити, що це перший фільм, звукова доріжка якого була записана у форматі об’ємного звучання “Dolby Atmos”. До звукового наповнення фільму прилучилися Національний президентський симфонічний оркестр, Національний заслужений академічний народний хор імені Григорія Верьовки, вокальна формація «Піккардійська Терція», і ми пишаємося тим, що головним саундтреком та душею фільму є “Мелодія” Мирослава Скорика. Всесвітня прем’єра “Вічника…” відбулась у жовтні на Варшавському міжнародному кінофестивалі, і зараз стрічка вже є в українському та світовому прокатах. Про фільм можна говорити дуже багато. Але його треба дивитися».

Кінокартину було презентовано з англійськими субтитрами. Після перегляду фільму відбулася зустріч із творчою групою «Вічника…». Глядачі мали унікальну нагоду поспілкуватися з акторами, які виконали головні ролі: актором театру ім. Лесі Українки Павлом Текучевим (роль молодого Андрія), акторкою кіно та Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Анастасією Іванюк (роль Терки — коханої головного героя), а також художницею з костюмів Наталею Стєпанєєвою й оператором-постановником Сергієм Ревуцьким.

Павло Текучев:

«Насамперед дуже дякую, що ви сьогодні прийшли розділити з нами цей момент, переглянути екранізацію. Це дуже цінно, тому що для всіх, хто брав участь у створенні фільму, це була справа життя. Фільм дійсно знімали дуже довго. Робота над кіносценарієм тривала 9 років. За словами режисера, було складно втілити всю історію в одну екранізацію, тому що роман дуже об’ємний, глибокий і зачіпає дуже багато різних пластів людського життя. І ставлення до матеріалу теж змінювалося відповідно до того, як змінюється наша країна. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то режисер вирішив, що більше немає часу відкладати. І якщо не зробити це зараз, то вже, мабуть, ніколи. Я вважаю, що це було, безперечно, найкраще рішення. Ми почали знімання, яке тривало майже 9 місяців […]. Для всіх акторів це було невимовне щастя й честь взяти участь у такій роботі, тому що ці персонажі дійсно втілюють частку історії боротьби нашої країни […]. Тому я вважаю, що це унікальна картина, яка дійсно дає спробу доторкнутися до відвічних питань, які кожен може собі поставити. І не обов’язково навіть на них відповідати, досить лише просто поміркувати. Особисто для нас це була така історія».

Анастасія Іванюк:

«Для мене роль Терки є неймовірно важливою, тому що в хорошому сенсі вона мене переслідувала з часу мого навчання в Університеті імені Карпенка-Карого. Один із наших викладачів давав студентам настанову читати книжки. І першим у його списку був саме «Вічник…» […]. Знімальний процес був неймовірний. Для мене 2022 року це був перший такий масштабний проєкт, і я була в повному захваті від участі. Поринути в роль було максимально легко, адже художниці з костюмів і гриму створили для нас чудові етнічні образи».

Наталя Стєпанєєва:

«Головним моїм завданням було максимально історично втілити те, що відбувається в картині. Є деякі моменти, які ми трохи нівелювали, щоб створити гарний образ на екрані і щоб він був функціональний із тими завданнями, які ми мали. Але історичність для мене була головним критерієм, а далі я вже імпровізувала. Звісно, були дискусії з режисером, але ми разом знаходили спільне рішення».

Сергій Ревуцький:

«Після першого прочитання сценарію я прочитав книгу і зрозумів, що переді мною стоїть дуже велике завдання. Перенести глядача в цю історію було і складно, і легко водночас завдяки команді та нашим спільним засиллям, завдяки яким ми з вами сьогодні в цій залі. Я сподіваюся, якщо у вас були питання до життя, то цей фільм допоможе вам знайти відповіді».

На знак вдячності колективу знімальної групи було вручено пам’ятні подарунки — календар «Квадратні кілометри життя» й іншу фірмову продукцію ДП «ГДІП».

У межах події гості мали нагоду придбати книгу «Вічник. Сповідь на перевалі духу» з автографом автора бестселера Мирослава Дочинця. Після зустрічі з акторами гості продовжили обмін враженнями від події під час неформального спілкування.