У вівторок, 27 січня 2026 року, у приміщенні Медіацентру ДП «ГДІП» відбувся круглий стіл «Деколонізація російської імперії через визволення поневолених народів», який організував Антиімперський Блок Народів спільно з громадською організацією «Український центр миробудівництва» за сприяння Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв.
Участь у заході взяли представники іноземного дипломатичного корпусу, органів державної влади України, українських наукових інституцій і медіа.
Круглий стіл модерував виконавчий директор Антиімперського Блоку Народів Олег Вітвіцький, який у вступному слові актуалізував тему дискусії.
У межах події відбулося фахове обговорення головних аспектів деколонізації російської імперії, ролі України в цих процесах, чинників формування національної суб’єктності поневолених народів, а також зовнішніх і внутрішніх впливів на трансформацію сучасного геополітичного простору.
Спікерами заходу у форматі онлайн та офлайн стали народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова, заступник голови Тимчасової спеціальної комісії з питань розробки державної політики щодо поневолених народів Ярослав Юрчишин; президент Антиімперського Блоку Народів, народний депутат України VII та VIII скликань Олег Медуниця; голова правління ГО «Деколонізація» Валерій Пекар; український правознавець, керівник програм «Університету Вільних Народів» Леонтій Шипілов; заступник голови Конгресу ойрат-калмицького народу Володимир Довданов; експерт з конституційного права Центру політико-правових реформ Андрій Магера; експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна» Дмитро Левусь; журналіст, головний редактор американського українськомовного тижневика «Сурма» Назар Мухачов; керівниця Комітету Незалежності Татарстану Аїда Абдрахманова.
У своєму виступі Ярослав Юрчишин говорив про стан і перспективи політики України щодо підтримки поневолених народів у складі російської федерації. Він наголосив, що профільний законопроєкт уже підготовлено й він має підтримку головних інституцій, однак його ухвалення заблоковане з політичних причин. Спікер підкреслив важливість міжнародного визнання права поневолених народів на самовизначення як умови довготривалого миру в регіоні, наголосив на ролі України як партнера й адвоката цих народів, а також зауважив потребу покращувати координацію між державними органами, громадянським суспільством і міжнародними партнерами:
«Наша перемога стосується не лише України, а й розбудови демократичного цивілізованого світу навколо нас […] Результати соціологічного опитування організації “Деколонізація” показують, що переважна більшість українського суспільства вбачає в поневолених народах партнерів у питанні, власне, зміни устрою Російської Федерації. Водночас, знову ж таки, розуміємо, скільки травм і скільки болю є у відносинах між нашими народами через російську агресію і російську імперську політику».
«Ми вбачаємо своє завдання в тому, щоби деколонізація, деімперіалізація Російської Федерації була не просто розмовою тут, в Україні, а стала світовим політичним трендом […] Російський імперіалізм нікуди не подівся, і його можна перемогти, зруйнувавши цю державу […] Тож ми маємо говорити і переконувати світових політиків у тому, що треба змінювати підходи до Росії. Зрештою, ми були свідками розпаду Радянського Союзу і віримо, що так само розпадеться і Російська Федерація», —
зазначив у своєму виступі президент Антиімперського Блоку Народів, народний депутат України VII та VIII скликань Олег Медуниця.
У своїй доповіді Леонтій Шипілов підкреслив потенціал України як інтелектуального й організаційного осередку визвольних процесів для поневолених народів. Експерт також зазначив, що деколонізація росії потребує комплексного підходу, де Україна має стати не лише прикладом, а й центром підтримки та ухвалення рішень. Пан Шипілов акцентував на важливості передання українського історичного й сучасного досвіду державотворення, розвитку антиколоніальних студій, міжнародно-правової експертності та практичних навичок — від стратегічного планування до інформаційної й безпекової роботи.
Валерій Пекар наголосив, що справжня перемога України — це довготривала безпека, якої неможливо досягнути без деколонізації росії. Аналітик заперечив міф про її демократизацію, назвав «московоцентричне» мислення пасткою Заходу й обґрунтував керовану дезінтеграцію імперії як найбільш реалістичний і безпечний сценарій:
«Ми прекрасно розуміємо, що війна не завершиться зі смертю Путіна чи після припинення вогню, чи після якогось замирення… А замирення — тільки перехід до ведення війни іншими засобами. І перемога — це коли Україна надовго в безпеці […] Ми не знаємо час “Х”, коли це станеться, але мусимо збільшувати готовність до того моменту в Києві, Вашингтоні, Брюсселі, Лондоні, Парижі, Берліні, Варшаві, Вільнюсі, а також в Казані, Уфі, Махачкалі, Якутську й інших містах».
Представник ойрат-калмицького народу Володимир Довданов процитував свою аналітичну доповідь, у якій акцентував, що росія, попри зміни назв на радянський союз чи федерацію, залишається імперією:
«Російська імперія — це класична колоніальна система, яка утримує наші народи, десятки народів силою, репресіями й тотальним контролем. Політичне безправ’я, економічний грабіж регіонів і насильницька русифікація — не побічні ефекти, а суть імперської моделі. Війна проти України — не випадковість, а логічне продовження цієї політики й водночас каталізатор розпаду імперського центру».
Він підкреслив, що діаспори поневолених росією народів мають не адаптуватися до нинішніх умов, а демонтувати їх через солідарні дії та підтримку національно-визвольних рухів.
У своїй доповіді Аїда Абдрахманова наголосила, що готовність поневолених народів до визвольної боротьби формується через усвідомлення колоніального характеру росії та відновлення власної ідентичності — мови, культури й відповідальності. Вона підкреслила, що репресії кремля самі руйнують імперські міфи, а Україна є ключовим союзником і прикладом можливості виходу з імперії. Також вона відзначила важливість ухвалення української державної політики щодо поневолених народів і системної роботи з діаспорами за умов обмежених ресурсів:
«Насамперед Україна — це наочний доказ того, що Росія як імперія не є ані вічною, ні непереможною. Для поневолених народів Росії Україна стає точкою опори, орієнтиром і моральним імперативом, який показує, що вихід з імперської системи можливий».
Андрій Магера розглянув перспективи набуття незалежності суб’єктами російської федерації крізь призму конституційного та міжнародного права, наголосивши, що сучасна рф сформувалася не як абстрактна «конституційна федерація», а на основі конкретних політико-правових домовленостей початку 1990-х років. Спікер також наголосив на системному обмеженні мовних прав поневолених росією народів. Підбиваючи підсумки, пан Магера підкреслив, що контрольований правовий розпад росії є значно менш небезпечним сценарієм, ніж хаотичний.
У своїй доповіді Дмитро Левусь розповів про неоднорідність внутрішнього запиту поневолених росією народів до здобуття незалежності й приховану протидію суб’єктності цих народів з боку російської федерації, зокрема й через імітацію опозиційної боротьби. Пан Левусь поділився критичними відгуками щодо складу платформи російської опозиції, яку ухвалили в Парламентській асамблеї Ради Європи 26 січня 2026 року:
«Це намагання росіян зробити так, щоб національно-визвольні рухи часто сприймали бутафорськими, применшували їхнє значення, але все одно [розглядали] в контексті великої Росії».
«Право працює тільки там, де є сила. І завдання України як держави українського народу — це створення таких передумов у поневолених народів Московії, щоб вони мали можливість побудувати державу», —
зазначив у своєму виступі Назар Мухачов і підкреслив, що саме нарощування цієї сили є вирішальним завданням у боротьбі за самовизначення. Спікер розкритикував ілюзію, ніби міжнародні документи самі по собі здатні гарантувати свободу, а також наголосив на необхідності системного підсилення поневолених народів. Окремо пан Мухачов звернув увагу на потребу протидії кремлівській пропаганді, переосмислення ролі народів як суб’єктів історії та стратегічну роль України у формуванні передумов для контрольованого розпаду рф.
До активної дискусії прилучилися фахівці з конституційного та міжнародного права, стратегічних досліджень, деколонізації, інформаційної політики та миробудівництва.
Доктор юридичних наук, професор, віцепрезидент Асоціації народних депутатів України Василь Костицький у своєму виступі акцентував увагу учасників заходу на історичному досвіді українського національно-визвольного руху та наголосив на тяглості ідеї незалежної державності та відповідальності політичної й інтелектуальної еліти за її збереження і розвиток. Окремо пан Костицький зазначив про роль України як можливого інтелектуального центру, здатного допомагати поневоленим народам у формуванні власної державницької ідеї та підкреслив:
«Сила права — це важлива річ, але право сили в демократичному світі теж має велике значення».
У свою чергу, голова ГО «Український центр миробудівництва» Денис Бордіян додав:
«…ситуація, яка зараз розвивається навколо Росії, є, мабуть, найсприятливішою для того, щоби поневолені народи мали можливість заявити про свою незалежність і перейти до рішучих дій».
Учасник дискусії провів історичну паралель із 1917 роком, зазначив, що саме в періоди імперської кризи народи отримують шанс на незалежність, та окреслив роль України як прикладу успішного спротиву та ключового чинника посилення антиімперських рухів.
Запис події можна переглянути за покликанням: https://youtu.be/0mk82N995jw?si=IeqdxgiQ0O5umMjN
